![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
так добре буває, що всередині все холоне...
відкрила пошту - там три нові листи, й усі три про грип! за півгодини пошта оновилася ще одним листом про епідемію...
концерти відміняють, людей на вулиці все меншає. тьотя в маршрутці - у масці така - на мої соплі зреагувала дуже вороже: "а ви што бальная?". це було сказано таке загрозливо, що мені здалося вона готова мене випхати з маршрутки, якщо я підтверджу її занепокоєння. люди стали ще більше злі й дратівливі. це просто масовий психоз(
щоправда, радує те, що всі чотири листи не спами, а стьоб знайомих на тему епідемії)
концерти відміняють, людей на вулиці все меншає. тьотя в маршрутці - у масці така - на мої соплі зреагувала дуже вороже: "а ви што бальная?". це було сказано таке загрозливо, що мені здалося вона готова мене випхати з маршрутки, якщо я підтверджу її занепокоєння. люди стали ще більше злі й дратівливі. це просто масовий психоз(
щоправда, радує те, що всі чотири листи не спами, а стьоб знайомих на тему епідемії)
фестиваль кіно у Венеції на Лідо (2-12 вересня) завершився, а моє свято ще продовжується - завтра останній день. тому наразі список переможців і фото деяких (відразу перепрошую за якість, але фотоапарат не завжди витягував).
Золотого лева отримав фільм "Ліван" (Lebanon) Самуеля Маоза (Ізраїль, Франція, Німеччина). фільм про війну, обговоренян його дость часто можна було почути у розмові між глядачами. сам режисер - на великому екрані
Срібного лева отримала Ширін Нешат, художниця з Ірану за стрічку "Жінки без чоловіків" (Women Without Men), присвячену всім, хто боровся за свободу й демократію в Ірані, включно із Зеленою революцією цього року. у звязку з цим команда Нешат ходила із зеленими шалями. копродюсером у цій стрічці виступила українська SOTA cinema group. проте Олега Кохана я на церемонії не бачила. хоча вони анонсували ймовірний його приїзд. Нешат - друга ліворуч, з оголеним плечем
не бачила Кохана, бо його, певне, затмив Колін Ферт))) Кубок Вольпі за кращу чоловічу роль! Цього разу містер Дарсі зіграв гея у дебютному фільмі американського дизайнера Тома Форда "Одинак" (A Single Man). публіка прицмокувала язиками - так сподобалося)
найкраща актриса - Ксенія Рапоппорт. італійці її повністю поліюбилий визнали. у 2007 році отримала приз італійської кіноакадемії Давіда ді Донателло за роль у фільмі "Незнайомка" Джезеппе Торнаторе. у 2008 - була господинею Венеційського кінофестивалю. у 2009 - визнання за роль у фільмі "Подвійний час" (La doppia ora), дебют Джезеппе Капотонді. фото не зробила, але всі знають й так, що вона прекрасна)))
нагороду Марчелло Мастрояні кращому молодому актору дііставля ще одній красуні - Ясмін Трінка, за роль юної бунтарки 1968 року у фільмі Мікеле Плачідо "Велика мрія" (Il grande sogno)
а фільм "Містер Ніхто" (Mr. Nobody), який мені дуже сподобався за кількома параметрами (як буде нагода, раджу подивитися), отримав відзнаку за краще виробництво.
всім дякую, всіх люблю. дякую, дякую, дякую, що були зі мною. цілую і до зустрічі
Золотого лева отримав фільм "Ліван" (Lebanon) Самуеля Маоза (Ізраїль, Франція, Німеччина). фільм про війну, обговоренян його дость часто можна було почути у розмові між глядачами. сам режисер - на великому екрані
Срібного лева отримала Ширін Нешат, художниця з Ірану за стрічку "Жінки без чоловіків" (Women Without Men), присвячену всім, хто боровся за свободу й демократію в Ірані, включно із Зеленою революцією цього року. у звязку з цим команда Нешат ходила із зеленими шалями. копродюсером у цій стрічці виступила українська SOTA cinema group. проте Олега Кохана я на церемонії не бачила. хоча вони анонсували ймовірний його приїзд. Нешат - друга ліворуч, з оголеним плечем
не бачила Кохана, бо його, певне, затмив Колін Ферт))) Кубок Вольпі за кращу чоловічу роль! Цього разу містер Дарсі зіграв гея у дебютному фільмі американського дизайнера Тома Форда "Одинак" (A Single Man). публіка прицмокувала язиками - так сподобалося)
найкраща актриса - Ксенія Рапоппорт. італійці її повністю поліюбилий визнали. у 2007 році отримала приз італійської кіноакадемії Давіда ді Донателло за роль у фільмі "Незнайомка" Джезеппе Торнаторе. у 2008 - була господинею Венеційського кінофестивалю. у 2009 - визнання за роль у фільмі "Подвійний час" (La doppia ora), дебют Джезеппе Капотонді. фото не зробила, але всі знають й так, що вона прекрасна)))
нагороду Марчелло Мастрояні кращому молодому актору дііставля ще одній красуні - Ясмін Трінка, за роль юної бунтарки 1968 року у фільмі Мікеле Плачідо "Велика мрія" (Il grande sogno)
а фільм "Містер Ніхто" (Mr. Nobody), який мені дуже сподобався за кількома параметрами (як буде нагода, раджу подивитися), отримав відзнаку за краще виробництво.
всім дякую, всіх люблю. дякую, дякую, дякую, що були зі мною. цілую і до зустрічі
островом Сан Мікеле я зацікавилася, прочитавши Перверзії. так що привіт Перфецькому! шкода, що пізно туди дісталася. він саме за 5 хвилин закривався.
якщо хто не знав чи забув, то Сан Мікеле - цвинтар
доказ декому того, що у Венеції поховний Бродський і не тільки
дуже мила церква Сан Мікеле
пливемо на Мурано, острів, де виробляють знамените скло. ті ж самі будинки на воді, тільки без розкоші та в спокої, ніж у Венеції
якщо хто не знав чи забув, то Сан Мікеле - цвинтар
доказ декому того, що у Венеції поховний Бродський і не тільки
дуже мила церква Сан Мікеле
пливемо на Мурано, острів, де виробляють знамените скло. ті ж самі будинки на воді, тільки без розкоші та в спокої, ніж у Венеції
Лідо - це острів на схід від ще одного острова - Венеції. саме тут проходить фестиваль кіно. у двох палацах - кіно й казино. ще один розташований поза фестивальним містечком, але до ньго, гадаю, більшість журналістів не доходить, все й так можна подивитися. черга перед одним із залів у палаццо казіно.
вай-фай зона в прес-центрі палаццо казіно
вілли на Лідо
і квартирні будинки
трохи віддалік - готель Excelsior, де на час фестивалю зупиняються певні знаменитості.
зранку й до ночі на них пильнують роззяви на сходах навпроти (ото атракціон!), а на причалі - папарацці.
в Excelsior я потрапила на інтревю з Германом-молодшим, Хлєбніковим та Бусловим, російськими режисерами, що зняли короткометражки про любофф і привезли їх на Лідо під загальною назвою "Короткое замыкание", для участі в конкурсі "Горизонти" (нові тренди в кіно типу). Минулого року Герман-молодшйи отримав там Срібного лева за "Паперового солдата". і цього року дуже критикував російський кінематограф, що він відстає від решти світу. так сталося, що я прийшла в той день на фест у вишиванці й коли домовлялася про інтервю з Германом, то сказала, що я з України. під час спільного інтревю, відповідаючи на моє питання про стан російського кінематографа, він перейшов на Україну. Буслов аж відволікся від розглядання по сторонах: а что ето ти на Украину перешел?)) ми тільки посміялися. взагалі, дуже приємні хлопці. герман - дуже вумний. буслов - має неперевершену міміку. а хлєбніков - скромняга.
ось так журналісти працюють в зірковому готелі
все це красиво, звісно, але справжня краса - море...
на Лідо, на пляжах, відпочиваються не на лежаках, а в таких персональних будиночках
той самий Омар Шаріф, у якого я взала автограф)
там ще є фото з премєри фільму з ним - Мандрівник, але вони невдалі(
хто слухав - молодець. а мені - морозиво!) фісташкове і ще якесь - навіть не вимовлю)
вай-фай зона в прес-центрі палаццо казіно
вілли на Лідо
і квартирні будинки
трохи віддалік - готель Excelsior, де на час фестивалю зупиняються певні знаменитості.
зранку й до ночі на них пильнують роззяви на сходах навпроти (ото атракціон!), а на причалі - папарацці.
в Excelsior я потрапила на інтревю з Германом-молодшим, Хлєбніковим та Бусловим, російськими режисерами, що зняли короткометражки про любофф і привезли їх на Лідо під загальною назвою "Короткое замыкание", для участі в конкурсі "Горизонти" (нові тренди в кіно типу). Минулого року Герман-молодшйи отримав там Срібного лева за "Паперового солдата". і цього року дуже критикував російський кінематограф, що він відстає від решти світу. так сталося, що я прийшла в той день на фест у вишиванці й коли домовлялася про інтервю з Германом, то сказала, що я з України. під час спільного інтревю, відповідаючи на моє питання про стан російського кінематографа, він перейшов на Україну. Буслов аж відволікся від розглядання по сторонах: а что ето ти на Украину перешел?)) ми тільки посміялися. взагалі, дуже приємні хлопці. герман - дуже вумний. буслов - має неперевершену міміку. а хлєбніков - скромняга.
ось так журналісти працюють в зірковому готелі
все це красиво, звісно, але справжня краса - море...
на Лідо, на пляжах, відпочиваються не на лежаках, а в таких персональних будиночках
той самий Омар Шаріф, у якого я взала автограф)
там ще є фото з премєри фільму з ним - Мандрівник, але вони невдалі(
хто слухав - молодець. а мені - морозиво!) фісташкове і ще якесь - навіть не вимовлю)
тепер я знаю, це кажуть ті, хто не хоче, щоб ми їздили у Венецію. ті, кого найбульше на вулицях цього місті. це туристи, мандрівники й інші "понаєхавшиє". як на мене, переказ про специфічний запах міста не відповідає дійсності, принаймні влітку. тут пахне як і на інших морських курортах. пахне морем, сонцем, бризом.
але оскільки я тут у відрядженні, то спершу робочі фото.
червона доріжка перед палацом кіно. чекаємо на зірок.
а ось і зірки. спочатку далеко. потім ближче: Еван Макгрегор і Джордж Клуні. соррі за якість другого фото, але там таке робилося, таке робилося... фотографи повидиралися на драбинки і стільчики й що є сили волали "Джордж, Джордж". так наче він вони самці у передшлюбний період, а він... ну ви зрозуміли. хоча насправді так і було. на пресусі один чувак почав кричати: Джордже, я люблю тебе. візьми мене". й роздягався при тому. бідний Джордж...
обидва хлопці, мушу вам сказати, дуже милі) що й показали на на прес-конференції.
а тепер ось вона - священна площа сам марко.
так, вона прекрасна. але там стільки людей!.. тому дико хочеться втекти від цієї краси. вона ж не образиться, нею є кому захоплюватися.
тікаємо сюди
єдина людина, що вразила мене у Венеції (крім Клуні))
я би ще вам показал багато. багато є. але нема мого терпіння. buona notte!
але оскільки я тут у відрядженні, то спершу робочі фото.
червона доріжка перед палацом кіно. чекаємо на зірок.
а ось і зірки. спочатку далеко. потім ближче: Еван Макгрегор і Джордж Клуні. соррі за якість другого фото, але там таке робилося, таке робилося... фотографи повидиралися на драбинки і стільчики й що є сили волали "Джордж, Джордж". так наче він вони самці у передшлюбний період, а він... ну ви зрозуміли. хоча насправді так і було. на пресусі один чувак почав кричати: Джордже, я люблю тебе. візьми мене". й роздягався при тому. бідний Джордж...
обидва хлопці, мушу вам сказати, дуже милі) що й показали на на прес-конференції.
а тепер ось вона - священна площа сам марко.
так, вона прекрасна. але там стільки людей!.. тому дико хочеться втекти від цієї краси. вона ж не образиться, нею є кому захоплюватися.
тікаємо сюди
єдина людина, що вразила мене у Венеції (крім Клуні))
я би ще вам показал багато. багато є. але нема мого терпіння. buona notte!
не перестаю дивуватися, коли поряд знаходяться люди з абсолютно фантастичними здібностями й талантами (крім того, ще й добрі й хороші). одна з них сидить на поверх вище у редакції України молодої завжди готова прикрасити наше дівоче життя-буття.
отже, коли дівчатка хочуть бути гарними, вони йдуть сюди
отже, коли дівчатка хочуть бути гарними, вони йдуть сюди
не розумію, чому багато дорослих так не люблять цирк. "у дитинстві манеж здавався таким великим, а тепер - такий маленький", - каже Костя. може, це розчарування? бо ми ж знаємо, що справа не у масштабах килима, а у безлічі дрібних деталей, які у дитинстві для нас не мали аніякісінького значення. ні бідненький одяг циркачів, ні облізлі звірі, ні одноманітні номери.
але цирк, дорослі, все таки кльова річ. і перепрошую за якість фоток з мобільного.
( Read more... )
але цирк, дорослі, все таки кльова річ. і перепрошую за якість фоток з мобільного.
( Read more... )
сьогодні передивилися Дзеркало - хтось передивився, а хтось подивився вперше як я(. Напевно, мало би бути соромно за таке невігластво, але дуже хотілося побачили іншого, не такого популярного як у Незвичайному чуді Янковського. І стало якось дивно, як мало його у фільмі Тарковського. Просто щезаючий образ. А ще... ще більше поважаєш його за те, як пішов - мало не до останнього граючи на сцені. Гідність все-таки передається в генах.
там було багато всього - вино, шампанське, перевал, сходи Таврів і схід сонця, але все це було би ніщо, якби не море - так і хочеться сказати тепле), але ж воно було холодне, тільки це абсолютно не впливало на його лагідність і бажаність
( Read more... )
я повернулася в Київ,
а за кілька годин стала хресною мамою (удруге:)) її звати Маша. Марічка-чічка. і вона чудо)
як я люблю оригінальні букети. дякую)
| Поздравляем!!! Ваша страна Италия |
Страна богатейшей культуры, веселья и карнавалов, высоких гор и теплого моря. |
| Пройти тест |
- ну що там у тебе з роботою?
- нічого.
- ну да... проте у вас жінок завжди є безпрограшний варіант.
- і мене стосується? обнадій)
- а то! піти в декрет.
таку пораду отримала вже не вперше. теж саме радять ще одній знайомій безробіній. очевидно, природа надійно застрахувала жінок від кризи ))
Скоро ви прокинетеся і не впізнаєте своє місто - замість брудно-сірого одного ранку воно стане прозоро-зеленим. Ніжно-зеленим. Пронизливо зеленим. Будьте готові до змін ;)
страшне місце - центр зайнятості для безробітних. тамтешні працівники, їхні байдужі обличчя й дещо роздратовані рухи як жовте світло світлофора - куди женеш, пригальмуй ліпше. а далі пояснять, що безробітному у центрі треба відмічатися як екс-зеку у дільничого. а якщо ні, то держава оштрафує, призупинивши виплату допомоги. потім вручається "повістка" - направлення на потенційну роботу. вакансія так собі, умови роботи й оплата - невідомі: типу, розпитаєте на місці. схема галочок - тут відмітили, що працюють, а там - що шукають: держава ревно охороняє свій бюджет, щоб лінивий туніядець не зарився. наглих карають, пропустивши через певні кола бюрократичного пекла (напевне, щось подібне відбувається у сфері виділення грошей на культуру).
а взагалі, я так думаю, що таким чином держава вчить нас бути самодостатніми - help yourself, як кажуть американці. тому якщо не хочете загострення післязвільненої депресії, не ходіть у центр зайнятості.
Відблиски вогню, що б'ється у пічці, на твоєму тілі. Полум'я змагається з темрявою, яка наступає з протилежної сторони кімнати, і так сталося, що ми знаходимося саме посеред приміщення, наче на умовній лінії - роздільній - між світлом і темрявою, між холодом і теплом. Мені подобається, як вогонь грається на твоїй шкірі. Мені подобається переводити погляд від покручених чорних гілок за вікном на теплий п'єц у кутку. Мені хочеться зігрітися під стелею, що напнулася над нами на чотирьохметровій висоті. І тобі невтямки, що мені холодно на тій стороні, яка належить темряві, і що я хочу зігрітися об твоє тіло, на якому граються відблиски гарячого полумя.
свого часу я збирала образи дівчат, жінок, дівчаток, які здавалися мені привабливими і особливими. це було в різних містах, країнах і на різних континентах. думаю, сьогодні можна влаштувати своєрідний вернісаж жіночої краси))
п.н. шкода, що не маю можливості сканувати ті світлини, що були зафіксовані на фотоплівці.
а ця фотка не моя - але вона мені дуже подобається. дякую Любишу)
п.н. шкода, що не маю можливості сканувати ті світлини, що були зафіксовані на фотоплівці.
а ця фотка не моя - але вона мені дуже подобається. дякую Любишу)
